Діти війни. Як зрозуміти, що ваша дитина потребує психологічної допомоги?

Людмила Ященко

З початком війни в Україні багато дітей стали свідками страшних подій. Маленькі українці гостро реагують на те, що відбувається з їх країною, родиною, гостро реагують на емоційний стан своїх близьких та зміну оточення.

Різні стресові ситуації викликають у дітей різну ступінь стресового стану. Дехто потерпає від постійних повітряних тривог і ракетних атак, дехто став свідком насильства чи смерті. Ті діти, які виїхали з близькими за кордон, потерпають від тривалої розлуки з батьками, братами і сестрами. Вони проходять адаптацію в умовах інших країн, відчувають самотність та страх.

Як зрозуміти, що дитина потребує психологічної підтримки чи допомоги? На які симптоми у дитини мають звернути увагу близькі дорослі?

Діти різного віку реагують на стресові фактори по різному. Тим не менш, головними ознаками того, що ваша дитина може потребувати підтримки психолога можуть бути втома, розгубленість, дитина може виглядати наляканою та засмученою. Деякі діти можуть закритися емоційно, часто плакати, не мати бажання спілкування з однолітками чи дорослими. У дитини може змінитися поведінка – від апатичної до емоційно збудженої чи агресивної, можуть з'явитися проблеми з увагою. Ви можете також помітити, що дитина може поводитися молодше свого віку – наприклад, не відходити від дорослих, всього боятися, під час сну мати ознаки енурезу. Симптомами стресового стану можуть бути проблеми з харчуванням чи сном, головні болі, болі в животі чи інші психосоматичні розлади.

У зовсім маленьких діток до року можна спостерігати порушення сну та харчування, частий плач, або ознаки «емоційного завмирання».

У дітей дошкільного віку ознаками травматичного стресу можуть бути нові страхи, нічні кошмари, нетримання сечі в ліжку. Дитина може відтворювати травматичний досвід через гру, плакати або кричати частіше, вимагати більше уваги до себе, мати поведінку, яка притаманна більш молодшим дітям. В садочку чи школі дитина може бути дуже вразливою, емоційною, проявляти агресію, яка насамперед направлена на самозахист.

Для дітей шкільного віку ознаками травматичного стресу є підвищена тривожність, гостра реакція на ризькі звуки, проблеми зі сном та концентрацією уваги, знижується успішність в школі.

Підлітки під час травматичного стресу мають ознаки депресії, почуваються самотніми, проявляють розлади харчової поведінки та мають порушення сну, відчувають підвищену тривожність, проявляють замкнутість. Відчувають гостру потребу в спілкуванні з друзями, яких мали до війни.

Якщо ви помітили зміну поведінки своєї дитини, спробуйте допомогти їй самостійно за допомогою розмови або рекомендацій психолога. Якщо ж ви розумієте, що дитина не йде на контакт і залишається в стресовому стані – зверніться за допомогою до спеціалістів.

Як правило, психологи використовують методи арт-терапії, казкотерапії, пісочну терапію, метод когнітивно-поведінкової терапії. Звернувшись до психолога, ви отримаєте рекомендації щодо того, якими методами можна допомогти вашій дитині відновити психо-емоційний стан.

CZYTAJ TEKST RÓWNIEŻ W JĘZYKU POLSKIM

ДЛЯ МАМИ

Ілюстрації: Pixabay.com

Ministerstwo Edukacji Narodowej ogłosiło pakiet zmian, który wejdzie w życie już od nowego roku szkolnego 2026/2027. Reforma jest najszersza od ponad dekady i dotyczy zarówno podstawy programowej, jak i struktury przedmiotów oraz systemu oceniania. Dla wielu rodziców zmiany te są zaskoczeniem – tym bardziej, że konsultacje społeczne trwały zaledwie kilka tygodni.

Co dokładnie się zmienia?

Najgłośniejszą zmianą jest połączenie biologii i geografii w jeden przedmiot o nazwie „Przyroda i środowisko". Ministerstwo argumentuje, że takie podejście pozwoli na bardziej holistyczne nauczanie o świecie naturalnym. Środowisko nauczycielskie jest jednak podzielone – część pedagogów uważa, że reforma pozbawi uczniów pogłębionej wiedzy z obu dziedzin.

„Połączenie biologii z geografią to krok wstecz. Uczniowie będą uczyć się wszystkiego po trochu, ale niczego dogłębnie. To przepis na powierzchowność."

— dr Marek Wiśniewski, biolog, Uniwersytet Warszawski

Drugą, równie kontrowersyjną zmianą jest wprowadzenie obowiązkowej edukacji zdrowotnej, która zastąpi dotychczasowe Wychowanie do Życia w Rodzinie. Nowy przedmiot ma obejmować zagadnienia zdrowia fizycznego, psychicznego oraz – co budzi największe kontrowersje – edukację seksualną według standardów WHO.

Prawa rodziców – co możesz zrobić?

Wielu rodziców pyta, czy mają jakiekolwiek narzędzia, by wpłynąć na to, czego uczy się ich dziecko. Odpowiedź brzmi: tak. Polskie prawo oświatowe daje rodzicom kilka konkretnych możliwości działania.

Warto pamiętać, że rada rodziców ma prawo opiniować szkolny program wychowawczo-profilaktyczny. Jeśli program ten jest niezgodny z Waszymi wartościami, możecie złożyć oficjalną opinię negatywną. Choć dyrektor nie jest nią związany, stanowi ona ważny głos w dyskusji.

Harmonogram wdrożenia reformy

Opinie ekspertów i organizacji rodzicielskich

Koalicja Rodziców i Organizacji Społecznych (KROPS) wydała oficjalne stanowisko, w którym sprzeciwia się wprowadzeniu edukacji zdrowotnej w proponowanym kształcie. Organizacja zgromadziła ponad 85 000 podpisów pod petycją do Ministerstwa.

Reforma budzi emocje po obu stronach. Zwolennicy wskazują na potrzebę modernizacji polskiej edukacji i dostosowania jej do wyzwań XXI wieku. Przeciwnicy obawiają się ideologizacji szkoły i naruszenia praw rodziców do wychowania dzieci zgodnie z własnymi wartościami.

Jedno jest pewne – wrzesień 2026 przyniesie polskim szkołom zmiany, których skutki będziemy odczuwać przez lata. Warto być świadomym rodzicem i aktywnie uczestniczyć w życiu szkoły swojego dziecka.